нушозадурацкоєімяЯлина (jalynchenja) wrote,
нушозадурацкоєімяЯлина
jalynchenja

  • Music:
опішне (опішня) - містечко, яке вважається столицею українського гончарства. ще зі шкільних уроків географії десь так в голові крутилося, шо чи то біля опішного найвища точка полтавської області, чи саме опішне нею є. а насправді - містечко з 6 000 жителями ж найвищим поселенням полтавщини. на сайті національного музею-заповідника українського гончарства знаходжу згадки про опішне у різних розумних дядьків (і тьотків, канєшноже):
 1905 р. – «Опішне – «центр гончарської продукції цілої Лівобережної України, Атени української кераміки. Більша частина з 12 тисяч мешканців Опошні займає ся сим промислом вже з давніх часів. Опошня, стародавнє сотенне містечко, вславило ся своїми мисками та глечиками більш, ніж солодкими та великими своїми сливами, про які ще Іван Котляревський згадував, коли казав, що посли якогось царя принесли у подарунок Енеєві «корито опошнянських слив» (Русов М. Гончарство у селі Опошні, у Полтавщині // Материяли до українсько-руської етнольогії. – 1905. – Т.6. – С.41.).

опішне вже, звичайно, бренд. бігборди зазиваючі туристів у диканьку, опішне, решетилівку вже давно можна бачити коли київської траси, що само по собі вже є добре - хтось про це принаймні думає. це офіційний туризм. з готелями/турами-вихідного-дня/екскурсоводами/вимитими-вікнами/викладеною-бруківкою.  але поруч з цим усим, з усіма євроремонтами  в туалетах на вулиці у міста залишається неофіційна, немарафечена сторона. яка не менш (а часом навіть більш) цікава за офіційну.



наприклад, маленькій володя ульянов заліз на чужий постамент.







забула сказати. після того, як антобус (більше схожий на сауну) висадив нас на станції виявилось, шо до заповітного музею 3,2 км. через 3 години відправлявся останній антобус на полтаву, і треба було спішити.





цей весь-в-табличках будинок є дуже знаковим для опішного і розвитку гончарства взагалі. серед надписів "тут працював такий-то/ так-то" деякі збивали з ніг







такі-во розписані стовби по дорозі до музея



магазин. зверніть увагу на шизово-фіолетовий колір дверей і віконних рам. це зараз модно. я вже думаю про те шоб і самій зафігачити шось в фіолетовий - може, хвіртку?



нестиковочка вийшла...



нарешті дійшли. вулицею партизанів з півтора кілометра треба було пиляти. але те, що чекало всередині, варте було і десяти кеме пішечком.



зайшовши, попадаєш в своєрідний сад, де замість дерев - скульптури. великі і маленькі високі низенькі різнокольорові вигадливі. не знаю як кому, а я дуже пруся від гончарства і кераміки як такої. я іноді правда не до кінця розумію задум художника, але від самого споглядання мене накриває































одразу схотілося ТУДИ


sportsman







"Три дерева" бубличні



ах, які там ліхтарі!!!





і, людидобрі, те, шо мене вбило. винесло мені мізки. знаходиться у самому-самому закутку, де хіба такі як я ходять. вони - СНОПИ.



від опішного я лишилась нетеслово задоволена. тільки ж мало - ми галопом побігли на станцію, коротшим шляхом через все смт







до полтави нас довіз якийсь мужик на старенькій "копійці" в якій смерділо бензином проте уже було байдуже

 
Tags: полтавщина, тріп
Subscribe

  • снова поєзд

    після краснокутська посиділа три дня в хаті і знов погнала в подоріж (на львів). ну як посиділа. побігала. бо кажна подорож = міліон хатніх справ…

  • міжсезоння в криму

    вопшеж, дуже багато хочеться тут написати. про прекрасний, кришесносний листопадовий літній крим, коли в ньому немає людей). про те, як вурунчить…

  • Ха

    одного дня я поняла шо давно не була в харкові. десь приблизно тоді ж це поняла даринка odaliska_d і було рішено мотнутись тіпа якби на…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 30 comments

  • снова поєзд

    після краснокутська посиділа три дня в хаті і знов погнала в подоріж (на львів). ну як посиділа. побігала. бо кажна подорож = міліон хатніх справ…

  • міжсезоння в криму

    вопшеж, дуже багато хочеться тут написати. про прекрасний, кришесносний листопадовий літній крим, коли в ньому немає людей). про те, як вурунчить…

  • Ха

    одного дня я поняла шо давно не була в харкові. десь приблизно тоді ж це поняла даринка odaliska_d і було рішено мотнутись тіпа якби на…