пісня останніх тижнів) знати не знаю хто така ця анітА но я в неї тоже влюбилась. впрочем, я не знаю про шо співає цей товаріщ Крістоф (ой то навіть і байдуже вже, аби не прикращав). ах ці мені французи (Ред Кардель, прівєт!) .... хоч кожен другий може оказатись ЧСЧ)

йобаний стид

Чоловік гайнув в донецьк вболівати за наших, заодно набрати на розу (вчора взнала шо то є - то той шалик кольорів збірної шо мені Ігорко подарував був) позитивних стадіонних вібрацій (донбас-арена, це вам не шуточьки шутіть!) і велів привести в хату мужиків друзів тоже вболівати)
оце я понімаю сімєйна жизнь!

за цим вопрос: як ви щитаєте. якшо не пити пива то й футбол не маєш права дивитись. да? а шо у вас там?

я на березі твоєму
геть заплуталась у травах
осінь пізня
ніч на вилах
юнь повісилась на рамах

я на образі твоєму
ставлю нолики по колу
ти кричав
а я не чула
день дедалі гне додолу

я на площах твоїх, милий,
вистояла проти вітру
і не квітну
і не вірю
світ цей білий в мене вилий

16-17.11.2009
ніч

КРАПЛ! ти уже взросла, і больше не любиш групу краааааскі, тому я тебе вітаю здньомрождєня і бажаю ПАНДАКУНФУ!
і ніч рождєння, і ранок рождєня, і доба рождєня, і торт банановий рой (до речі приснилось як я малюю в пейнті рой бананів) і вопшє. мама на йаботє, ВТЕРЕШКИИИИИИИИ
картінка для поніманія масштабів любові:

доброго ранку країно
я прийшла шоп сказати вам про mOn (promOntion). mOn - це, власне, чотири распрекрасних дівчини (даю гарантію!), фірма віників не в’яже, а шиє офігенські авторські торбешники.
осьо спільнота: torby_mon
сходіт глянте може шо сподобаєте, френдіть і буде вам ТОРБА бгггг

фух
нарешті ваше довбане 8 листопада закінчилось! зараз швиденько спати піду шоб не почалось ваше не менш довбане 9 листопада! подуріли тут зовсім!

ти у мене на думці
я у тебе на шиї
мотузкою
день у латаній сумці
поміняла на шило
на друзки
розкусила дві бритви
молитви
усі геть забула
окрім
твого імені
вір мені

потім
драми
розміняла
на мило
а тишу –
на раму
на маму
наділа
всі свої сукні
на кухні
влізла на табуретку
з аптечки
у жменях таблетки

ти у мене на думці
вишнями
(як ти міг?)
але я вже на стульці
милий мій
вище всіх

розклала
мантри
як карти
і голос
за кадром:
що ти дивишся
що ти мучишся
ай-ай-ай
ставай
вдівай
вішайся
і злізай

08.11.2009

хороше інтерву жадана про харків
з дуже гарними, сказати б, до нього ілюстраціями. автор картинок: Борис Михайлов. треба прогуглити. ну гляньте самі:






дякую te34

( мій Ха )

а ще мені всю минулу ніч снилося шо я мию голову
встала і помила
то віщий сон, чи як?

*кстаті спасіба всім за турботу і всьо такоє, заповіт я опублікую трошки пізніше, отмєчайтесь в комєнтах, первим трьом віддаю всьо самоє главноє в моїй жизні (брешу, відповіді на ДЕКи я вже пообіщала Падлові, а ксєрокси по РПС - Дю. Але у мене є ще багато важних речей, правда), включаючи будильник-хатку без батарейок (їх треба всього одна!), засушений 2 роки тому букет ромашок від Гєби (куплений в переході за самашеччі на той час гроші) і колєкцию своїх невдалих фотографій (хохо, цього добра у нас навалом!)*

happy brthd, my dear. do u remember my language? do u remember me? u'll already 21, darling. but ur grownup life has started much more earlier. i miss u so much, tasico. i miss u so much. just be happy wherever u r.

upd. little present)

напишу пока повню про концерт пам’яті сергія кузминського в полтаві минулої соботи
привід. особисто мене смерть кузі насправді зачепила. я не знала його особисто, хоч і читала його уютну жежешечьку, відчуваючи при цьому якийсь ефект наближення до людини, всі пісні якої знаєш напам’ять. у моєму віці (хоча, надалі всі просто шифруються і стісняються, я так думаю) потрібні хоч якісь кумири, яких створювати не велять. після концерту ми передивлялись Вродило в києві, згадували нашу першу з Ро спільну подорож, і як "музика на-а-ас связала" і скільки емоцій лишив по собі той концерт. Триб’ют в полтаві - як вираження вдячності, шолі. І світла пам’ять.

публіка. була. і якби не свиняча епідемія, оголошена напередодні в пятницю, людей було би навтіь більше. ми нагребли дохуя антивірусних засобів, там же на концерті їх повживали і нічо не боялись.

групи. були лише полтавські. ні смолєнськ ні львів ні рівне ні шо там ще було не приїхали. тому часу на виступ було достатньо.

тріб’ют ітселф. отлічнєйший. Вишняков зробив всьо шо можна було зробити маючи лише гітару і голос.наступна група Група (ото така блядь назва, да) заставила вслухатися в рьов гітар, молотілово барабанів і гроуло-скрімовий вокал мальчіка який не полінився і помив своє довге чорне шикарне волосся. я розчула слова Бидло і Роксоляна. хто знає, чи була там третя пісня? Полундра приємно здивувала (признаюсь, мені симпатичний той хлопчик на вокалі, тим більше всьо шо я про нього знаю шо він швидко ходить і шикарно співає лаертського) такою розхлябаністю-розхристаністю, шось таке легеньке і ненапряжне. Контрабас, якобично, порадували. Шкодую, шо ніхто не засняв на відео чи десь геніальну версію Чому моя мама не любить мене-не-не-не. (Макс, з днем народжіння, кста). Майор Пронін - по-своєму, дуже по-своєму і цим несподівано сподобались. Пісні впізнавались навіть по зміненим словам (які іноді було дещо важко розібрати). Рвані ритми (ну, то в стилі МП), агресивно-ріжуча якась гітара, новий басист. Онейроїд, звичайно, звучав потужніше і густіше за всіх. чи то від кількості звуковидавающіх товаріщей на сцені, чи то якимось іншим причинам (побєда, прівєт!), але вкупі всьо звучало харашо. в Онейроїді була досягнута, я б сказала, максимальна автентичність, тобто наближеність до БГ. Дівчата на бек-вокалі (Вишню то знали всі, а от молоду кудряву дівицю бачили вперше), Фелікс щитай відпрацював за всю гадівську мідну групу, І не було мабуть лише клавішей:) Серед концерту явився діма з тамтамом, відіграв до кінця і таємниче зник.
Як підсумок: триб’ют вважаю вдалим, незважаючи навіть на певні нюанси.

пробачте шо стіки слів. краткость - не моя сестра.

твоя економіка

макроекономічні показники
(щастя, радість, вселенський розпач)
поки що в нормі

динаміка
і структура
тебе

похибка в рядах кореляції

мікроекономічні показники
(посмішки, погляди, доторки і поцілунки)
складаю в торбу

інфляція почуттів
перетворює їх колір
в ч/б

стратегія – диверсифікація

подайте результати
аналізу в
графічній
табличній
і аналітичній
формах

продайте результати
на торгах
з аукціонів
на фондових біржах
поки вони ще
в нормах

06.10.2009, 13:00
на парі «Стратегічне управління підприємством»

"та я собі на голову ЯГОДИ вдягав!" - сказав вовчик і бил таков

( фотодоказ )

подивилась наприклад сьогодні кіно "Жар нежных". сподобалось. справді, нагадало дечим "Облако-рай", непроглядною тоскою своєю може, а може вічним стрємлєнієм загадошной руськой душі до щастя і вічний його облом, змішаний з потом кров’ю спермою і надією шо завтра будет лучше чем вчера. багато хто каже, шо фільм не вартий уваги, саме через персонажів, в ньому зображених. шо таких за кутком найближчим хоч жопой жуй хоч греблю гати. ("аміго", прівєт!). але реальність наша доведена до того вже стану, шо персонажів цих - людей з поламаними долями, з нездійсненними мріями, з нескладеними життями - помічати не прийнято. бо навіщо комусь чуже горе, чужі проблеми, чуже пройобане життя?
в "Жар нежных" показано самий треш людських стосунків. людського побуту. де чужий відпочинок на курорті (та чого вже там, не вірю шо в криму якось інакше) показано як щоденний побутовий алкоголізм з видом на море. як смерть верблюда, який проїхав сотні кеме шоб потім здохнути, попередньо лишившись на сотнях чужих фотокартках з дитячим плачем, жіночим целюлітом і чоловічою сонцезахисною посмішкою.
бабу цю, шо на фотці, якто по-особливому стало шкода. хєрйозна чого, від її розкаїння може... іскрєннього.

"Жар нежных" Расторгуева, безусловно лучший русский фильм нулевых, три часа фиксирующий в цифре нашествие на теплое черноморское побережье теплых народных масс и, между прочим, президента Путина. Камера выхватывает из русских орд отдельные истории, из которых явствует, что наши люди стремятся жить так сильно и так мощно, что в самые яркие моменты хочется даже войти в море и утопиться от то ли счастья, то ли горя, что некоторые и делают прямо в кадре.

ромасі на коналі видали безкоштовні квитки в кіно (о да, як подарунок на 2 річницю це було дуже вері ок, добре хоч зарплату пока не врізали), які діяли тіки на жовтень і на фільми 4Д. короче сьогодні ходили. мало не укачало. більше половини сидінь в манюньому залі поламано, з 7 березня поточного року показують 2 мультика. і якшо нам сказали шо той шо ми бачили кращий за той інший, то я навіть не знаю шо і думать. крім нас в залі була ще мама з сином, який після цього жаху ледве кінця дочекавшись (всьо триває 20 хв) промовив полегшено "Слава богу!" і бігом втік з того мультика. а так то да, трясе, дує і бризкає, але все це так голосно і незграбно, шо здається шо десь на фабриці чи якомуто заводі показують ото. фу, як згадаю....
рома після цього всього: "Тепер я поняв, чо в полтаві ніхто про цей 4Д кінотеатр не балакає. Бо сходили і не хочуть росказувати про то як лоханулись"

*така хуйня на ніч глядя)

31 жовтня у Полтаві відбудеться концерт-триб'ют гурту "Брати Гадюкіни" пам'яті Сергія Кузьминського.
У концерті візьмуть участь «Криголам» (Херсон), “Coverjam” (Львів), “Palestina” (Рівне), “Аlexsigmer” (Смоленськ, Росія), “Oneyroid”, «Контрабас», «Майор Пронін», «Полундра», Ігор Вишнякoff (усі - Полтава).
Дійство відбудеться у Будинку культури ПТМЗ за адресою вул. Павленківська, 1. Початок о 17-й год.
Вхід – 30 грн.; із клубною карткою Oneyro.Promo.Group або флаєром – 25 грн.
***
наразє всьо.

дякую greggor_uaза сьогоднійшній день, чай, торт, час, котлети і солодкий перець, за "Ето" і "чего возиться раз жизнь рассудит", ульотні картинки і вопше.
скучила за цим усим і за цима усима. обіймаю, єслішо.

не світи айпішніком, але я і так все зрозумію.)

упд. забулась: а толіку і нікє дякую за компанію (і запрошення!) на час сьогоднішнього вечірнього польоту на боінгу-боінгу. було класно. а тій дівці таки підійшло б леопардове ;)

упд2: Падло! чьо коли ти так нужен тебе ніколи нема в аськє?!

я перевершую саму себе.
слідом за змотуванням шнура від пилососа, який включений в розєтку, печенням пирога на максимальній температурі (яку треба було після розігрівання духовки зменшити градусів на 50) і, відповідно, розмахування потім по хаті мокрими рушниками, тістом, в яке замість муки всипається клей для шпалер (то, правда, давно було, але запам’яталось добре), прання чорного з білим, сідання в автобус який їде на суми замість полтави (і хоч я була не одна в цьом свойом прагненні, і вчасно оговтались) ну і ще безлічі подібних як ви поняли випадків ... згадала, шо забула всипати порошок перед тим як включила пралку. згадала вже коли витягала шмотки і вгадайте з трьох раз яким чином. 
підозрюю, шо коли навіть схочу вбити себе об стіну, тупо покалічусь, бо я курррррва нездатне нормально функционірувать по жизні.
*за шо міні боже ти мізків не дав( *
 
кстаті, цей тиждень буду взагалі сама вдома. галактєко опаснотє. пищьпищь.
(справедливості раді треба сказати як я сьодні героїчно і без лішнього травматізму включила опалення в хаті. я починаю в себе вірити, друззя)

всім прівєт

</lj-embed>

ніколи не придавала великого значення френдженню/розфрендженню і взагалі, але раз на то пішло то скажу.
да, блядь, я почистила собі френд-стрічку, шоб було зручніше читати. мені шо, до каждого підходити і ізвіняться, мовляв, прості-прощяй? чи вистачить письмового звіту? їбанутись можна.
якшо вас видалили, знач, стало нецікаво. хулі тут пояснювати? і, кстаті, можете робити з цього трагєдію і розігрувати в 5 актах. да, fett_messer (обращаяюсь тепер лічно, бо може оп’ять якіто претензії виставлять), я відфрендила тебе бо набридла купа дабл-постів з нав’язливими текстами у стрічці.  
кому ще пояснити?
простіт, якшо рєзко.  бо цежйобанийпіздєцякийсь (с)

потрапити на своє N-ліття на 25 років назад. в роки, ідеально згенеровані мертвою країною. ми говорили про це і назвали "індустрія Дитинства" - безперервне виробництво безтурботності. безшабашної заєбатості, цехи незабутнього літа з усім полагающімся. піонертабір "волошка" - один з крутих на той час. всесоюзного значення. з планетарієм, кінотеатром, звіринцем, басейном, сауною і величезною територією серед хвойного лісу. цей флеш-бек в сересер, хай там шо, він - тобі. і дякую.

 ( табір волошкового режиму )

сьогодні. ранок.12.18. похмеляємось остатками вчорашньої розкоші. снідаємо. у ані звоне телефон. крапля:"Кому там не спиться?!?"
***
кста, Ро, зднемнародження, коханий:) ти все знаєш, котику, ти все знаєш. )))

фьючер-ін-зе-паст

час у пастці
класифікацій
не вміщає себе
самого

час для праці:
увага, акція!
два за ціною
одного!

час в абстракції
аплікацій
(наче в Гєби на
колажі)

час для танців
і мотивації
у вас теж не наточені
ножі?

час економлю
час розкрадаю
час розчленую й
запхаю в торбИ

вивчи цю формулу:
майбутнє –
в минулому.
вітер –
у скронях,
а я –
в тобі

9.10.2009 р.
2:10

навіяно постами gvirinko
забігла в магазин, купила буханку хліба і яєць. ну, думаю, спечу пирога сьогодні яблучного, шо його модно називати шарлоткою. яблук піду на вгороді позбираю, поки є. і от заходжу додому і тут мене накриває неймовірної густоти ароматом - яблук і слив, які батько щойно вчора з села привіз. ну, думаю, офігєть, і ходити ніде не треба шось збирати.
вбила яйця, аж виявилось, шо борошно скінчилося. пішла до сусіда, позичила. однією рукою мішаю макарони на вечерю в каструлі, ногою пхаю в стіралку речі попрати, тут же міксером бовтаю те своє тісто шарлотяче. собаці хавку теж варю. тоді ще салату накришила (то я вже як поїла, згадала, шо забулася в нього олії додати!). всипала стіки кориці, шо тісто аж потемніло од того). зафігачила то всьо у форму, поставила в духовку аж перегрузило сєть (бо духовка в мене електрична) і вимкнулось світло. пару разів. я зі свічками на тій кухні, навпомацки йду вимикати комп (слава яйцям, купила була як вінт того року згорів, безперебійник. виручав стодваццять раз, класна штука!). короче, спеклося, і таке смачне!

мораль: приходь додому засвітло, ялино!

а то знаєте все од чого? бо мама поїхала в одесу на 21 день. :)

а ще от нарешті мультика знайшла, шо я його на якомусь там мазепа-фе в кінотеатрі "Алмаз" дивилася, в 11 класі). його показали були ще раз цього року, на днях анімаційного кіно. і я знову забула назву і автора. аж ось - знайшла! Автор - Анатолій Лавренишин.

Саша «Американец»

URBI AT ORBI

шапку меховую на макушку
валенки потертое пальто
быренько накину и съебаюсь
нАхолод собачий у вокно

с этажа четвертого чи пятого
ебнусь с разгона у сугроб
шоб своею гребаной лопатою
дворник по утру меня отгреб

синим своим пальцем помороженым
FUCK ему тыкну и в снег харкну
с новым класным годом всех прохожих
миру риму раму маму ну


1998 чи где-то такой

поновила комуну

Вні маніє!
дражайшого і горячо лубімого синочка Дяду Ваду (він же sumne_padlo) Сдньомраждєня!
рости великий! високих тобі горбів, мірового турне "Підлого гуцула" і всяческих кайфів по жизні. цьомке-бомке, обнімахи етс етс.
Приїжжяй гості тчк
(відбила дзвінок бо на парі була, не сердся!)

замыкание
в комнате
в темноте
в себе
короткое

зарывание
в землю
в еще
теплую
зелено
странное

засыпание
на ходу
в пути
из почти
полного
в вообще
порожнее

забывание
дома у елки
вчера
на полке
внизу
в шкафу
в траве
в тебе

затирание
стен тебя
гладкость
ровность
мыслей
смешанное
смешное
стирание

закрывание
в тире тебя
цель
целая
прямое
попадание

27/07/09

біля прилавку в нічному переході мужик вибирає сік. підходе ще один:
шо куме вибрав? морква з клубникою? от якби буряк з вишнями, то я б взяв....

***
коло ЦУМа (на ЦУМщині © ггггг) стережу вєлік, коло мене баба проходе і так чоловікові свому каже: "Я ото в тєхнікє не люблю ковирятись, мене тіки в ювєлірний надовго можна пускати"

***
в княжому келиху, один з хронічних посітітілєй про дамочку: "на ногах пєдікюр, на пальцях манікюр, а в піздє фікус, чи той... кактус!"

***
в маршруткє на передніх сидіннях випало міні їхати з одним вгашеним братішей. він ТАК бережно віз тьощі троянди, шо я встигла його полюбити від мєбєльного до боженка.балакали ми за ті його рози (в вазу, чуєш? - кажу йому. й аспіріну всип!). звоне тіліфон (бумєр мелодія). сходу: "мишка, ти можеш не задрачівать?". еталюбоу (ми з водітільом переглянулись) [маршрутка на Горб., 9.09.09]

***
"Берёза растет ровно столько, сколько ей дозволено" (неточна цитата з хайдеггера, не питайте хто такий бо я нешарю. то до толіка)

***
"Організація атестації та резерв кадрів" (просто найшла тоже записане в блокноті)


потому шо вся ця ваша монотіпія разом з гікроскопом (ілі мнє послишалось? ©) змушує мене почувати себе ще більш зайвою і дурною.


***
.....а ще є люди, які думають шо вони музиканти:)

(ой блін ше єдин гол нам забили((((()

з нічних розмов з В.С.
"Адже що найкраще в музиці? Правильно, паузи"
"Але ж ти знаєш, що "завтра"  - це просто інакша назва "сьогодні"
"У нас же тут часова республіка, у нас - ніч, а у вас - день"
"- І я дзвонив тобі з Італії?
- Так, дзвонив. Вночі, близько другої, третьої....
- Боже, вибач мене, я просто... не знав котра година...."
"- ...І знову іти на Московіаду
- Я пам’ятаю, ти ще приніс мені єдину синю квітку, яку зміг знайти. Як blue & deep blue sunflowers)"
"Ні, я не п’яний. Я просто вирішив сьогодні набухатися"
"Приїжджай в Київ - поїдемо в Прагу"
"Чуєш, тут співають полтавських пісень. Такі пісні можуть співати тільки в Полтаві. Чуєш?"

і в записнику минулорічне "Це осінь. Це модерн. Це сумна посмішка"

пофотографувати покинуте напризволяще "Знамя" (воно ж - 22 завод) хотіла давно, але от тільки недавно таки вибралась це зробити (і це при тому, шо він знаходиться в 3-х хвилинах ходу від Ромки). Знамя до цього часу вже встигли обнести дерев’яним забором, який насправді нічо не рішає. І ще тут загинуло двоє діток не так давно.
(наперед вибачаюсь за незграбність фотографій - ви ж мене знаєте)
Вхід - через вікно.