?

Log in

семенко

СЬОГОДНІ

Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний
Бо люблю її коси

Вечір притих зачарований місяцем сонним
Де самотить наш парк
Я сьогодні не там ах я хочу у парк
Хочу бути розмовним

Але буду мовчать поки прийде четвер
Кілька стоскнених день
Бо не можу ж я перший — який зараз день
Місяць вечір завмер

За одною — одна — я курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смертельно смертельно смутний
Я люблю її коси.

діалоги в маршрутці

Круглолиций хлопець поступається місцем дівчині, яка заходить в маршрутку і стає акурат напроти мене. Він вдягнений у чорний спортивний костюм. В одній руці у нього кульок, в іншій - мобілка. Він дивиться мені прямо в очі.
- Чудная погодка, правда?
- Ну, можна і так сказать... *з усіх сил втикаю у дощове вікно*
- Я вырос в селе, и очень любил такую погоду, потому что можно было ничего не делать.
- А, ну тоді класна погода, да.
- А вообще нам уже пора подумать над тем, кто мы и куда идем, чего хотим.
(славабогу мені вже пора виходити і я не встигаю підтримати цю безпощадну своїм різким поворотом бесіду)
вернулися вчора з расчудесного велотріпу по маєткам, селам і квітучим полям-лугам хмельницької та житомирської областей. шо сказати - як завжди - шікарно. абажаю вотетовсьо. і даже посадки і висадки з потягів, електричок та прочі зірвані стопкрани не можуть зіпсувати задоволення від їзди проти вітру по глибоким калюжам під дощем і відчуття шо тебе всю ніч били шо часто бува після спання в намьоті на кочках і ямах гггг

фоточки запхала на фб. бо в жж ви самі знаєте як тяжко шото грузонуть. тим більше коли фоточок сто вагонів.
незважаючи на те, шо суботній (18.04) підрахунок відмінився через загрозу дощу (якого так і не було, хоча температура теж була так собі, +10), я вийшла на свою точку біля макдональдса і почала рахувати. перші велосипедисти були дуже в радість, бо я думала, шо в таку погоду ніхто не їздить. їздять, ще й як! діди на "Українах" ("Україна" - для українців!), мужики з практично будь-яким грузом на багажніках, в корзинах і на рамах. дуже мало жінок. хоча одна - навіть з дитячим кріслом!

Read more...Collapse )

прокаталась

кондуктор зі скрипом продирається крізь переповнений тролєбус, люди вдихають і вже не можуть видихнути, шви на металевому каркасі розходяться, ресори тріщать, скло репається, вотетовсьо. я би могла посвятить ше цілий абзац, шоб розказать наскіки був запижований тралік, но думаю шо ви і так міні вірите. кондуктор - мущина на вид 60-ти років, з сивими вусами і своєобразним способом вибивання грошей за проєзд. він оглядає простори салона, в якому ніде ні шагу ступить, ні плечем пошевельнуть, а толпа іздає монотонний гудьож і каже:
- боже... як бджоли у вулику. казав жеж: випускайте спарку з гармошкой. нєт. спарка на тройкє їзде, а на кольцо випустили цього богдана, бо мамай так приказав. так ваш мамай не давиться ж тут в цьом богдані. так, леді коло вікна. аж три штуки. шо у вас за проєзд? пасажир в капішоні, шо у вас? ей, пасажир! тебе це шо, не касається? /пасажир на морозі тупить у вікно, бо він в навушниках і не чує, шо його вже 3 минути обсуждає весь тролєбус/. аннннууууу бистррроооо розступились. всі посвідчення пред'являєм. де ваше посвідчення? НЕ БАЧУ.

бабуся з родимим пятном на все обличчя забалакує до незнайомого мущини про те, шо всі хочуть їхать, а в кого є гроші, той хай в кільцевий сідає. а от вона була в миколаєві, так там дітям проєзд (з придихом) БЕСПЛАТНО. і ученікам тоже (той самий придих) БЕСПЛАТНО.

натовп задушливою волною виносе мене на моїй зупинці на вітряну вулицю, а я згадую 90-ті роки, тільки тоді я ше через малий зріст не бачила і навіть не розуміла, на якій саме зупинці мене виносять
Дублюю свій пост з екологічно-урбаністного блогу.

Ідея поставити контейнер для збору батарейок у своєму під’їзді прийшла давно. При тому, що у приміщенні, де я працювала, контейнер для збору батарейок стояв ще з серпня 2013 року (до речі, він заповнений вже десь на третину).
Подивившись в неті приклади, вирішили взяти просту 5-літрову пляшку і прикріпити її скотчем до якоїсь опори. Уважно оглянувши і вивчивши весь під’їзд, ми вирішили, що найкращим місцем будуть перила :)
Ось як це виглядало, власне, на ділі (вибачте за якість фото, фоткала чомусь завжди, вибігаючи з дому і тому дуже спішила і не придавала значення якості фото):

WP_006513

Read more...Collapse )

ветер ветер ты могуч

виїхала сьодні на вєлічку
ожиданіє:

реальность:

про фільми

кілька фільмів переглянула останнім часом

1. Мне двадцать лет (1964)
Зворшуливий фільм про молодість. Красиво показано місто - Москва, шо розбудовується, життя, шо налагоджується. Вразила кількість сцен в натовпі - уявляю, як складно було це знімати. Рекомендую.

2. Полианна (2003)
З подивом обнаружила, як давно я не дивилась фільми з хепіендом. Так, шо не розриває на куски в кінці. Хто хоче легкого і приятного кіна - дивіться Поліанну.

3. Бёрдмэн (2014)
Знято харашо. І Едвард Нортон, опятьже. Але не дуже пройняло. Думала на одній сцені шо о - кінець, а там ще півфільма було потом. Тому ледве додивилась його.

(серія соціального кіно про дітей)
4. Республика ШКИД (1966)
Стидно, але дивилась вперше. Дуже хороше кіно з хорошими акторами-дітьми. Трошки чуствується нальот совєтчини в елементах пропаганди піонєрії, але загалом враження дуже кльові. Характери героїв чудєсні. Хочу читнути книжку.

5. Педагогическая поэма (1955)
Республіка ШКІД нагадала про нашого земляка Антона Макаренко з його трудовими колоніями для малолітніх порушників в Ковалівці (до речі, колись же поруч лазили, але там не побували). Фільм на 10 років раніше знятий за Респ.Шкід, але набагато більш совєцкій і кондомний. Дивилась впівглаза бо пропаганда страшна. Цікаво було дивитись на місця зйомки. Багато в кадрі курять і саме смішне шо курят даже під час жнив.

6. Пацаны (1983)
Фільм продовжує тєму трудових виправних таборів для трудних дітей. Цей фільм я стопроцентів уривками бачила по тєліку в дитинстві. Дуже гарно в стилі 80-х показує проблему дітей-правопорушників і причин такої поведінки. Відсутність уваги і любові з боку рідних батьків штовхає їх на вулицю, де їм швидко знайдеться робота і розвага.

7. СЭР (1989)
Історія маленького Саші Грігорьєва, який попадає в спецшколу, з якої вперто тікає на волю, тому шо "свобода - это рай" (СЭР) (так витатуйовано у Саші на лівій руці). Приклад того, як з юного хлопчика, який може ще налагодити своє життя, зробили свідомого злочинця. Сцена, де його вперше забирає мєнт Саша сидить в кімнаті якоїсь дальної родички і читає книжку. Ніхто не питає Сашу, як він, чому втік і шо думає про все це. Саша мріє побачити батька, який відбуває срок в колонії на краю світу. Фільм перетворюється на роад-муві і Саша крок за кроком наближається до єдиної рідної людини в цьому світі - до батька. Хай він злочинець, хай в нього вже давно відібрали батьківські права, але Саша любить його і буде чекати.

(серія фільмів про війну)
8. Они шли на Восток (1964)
Цей фільм я хотіла глянути через те шо він знімався в Полтаві і в околицях (Нижні Млини, Гора). І у фільмі було цікаво впізнавати якісь об'єкти. Сюжет - просування італійських військ вглиб росії, через україну. Фільм радянсько-італійський, тому в ньому прості солдати показані звичайними людьми - жертвами обставин, які не хочуть воювати, а хочуть працювати на своїх мирних професіях в Неаполі, Римі, Флоренції, Венеції. Натомість винуватими є італійські фашисти, а также німці. Німці у фільмі взагалі не мають людського обличчя і загалом виглядають звірями на фоні даже італійців.

9. Отец солдата (1964)
Оце неймовірно зворушливе кіно про війну. Грузин-батько, шо їде провідувати пораненого сина в госпіталь, не знаходить його в лікарні, натомість, сам попадає на війну. Грузинське очарованіє, з яким грає головну роль Серго Закаріадзе, важко описати словами. Дуже рекомендую всім до перегляду.
да, на фб потіряється. а в жж тіпа вічно, да. глянула свої пости (я ж то звіт написала!) про цю подорож, а там в половині вже фотки не грузяться. а шоб тебе перевернуло й гепнуло((((

Originally posted by kobieta_mon at Покладу тут, бо те, шо люди виклали на фб - кане в лєту за години, це ж понятне діло.


Нова пісня від "Молочая" і кліп (він же трейлер до фільму про нашу травневу чернігівську велоподорож, про яку я не написала звіт).

Все внутрі всколихнулось, вспомнилось і захотілось. Дуже хочу вже на велік *достає і катається по хаті*.

Все таки нема нічого кращого за подорожі, товаріщі.
Чи хтось зна шось ліпше?
обнаружила шо я не постила цього вірша тут. це я не подумавши, да.

в память о гастрономах
точнее о наливайках:

угол Фрунзе – Октябрьская
там, где сейчас «Оболонь»
был магазин налево
направо – столики-стойки
с витражами витрина
такой немецкий уют
стакан портвейна и пара
сосисок – обычное дело
для этого заведения
особенно если с утра

Read more...Collapse )

Tags:

вроде осень

в полях озимь
в лугах росень
что же ты лопату бросил
в огороде?
уже осень
вроде

низкий дым
на стёклах влага
майку надо под рубаху
всюду бродит
что-то вроде
страха

за воротами народу
раз два и обчелся
кто ты
кто отбил
охоту
за ворота?

в лугах тихо
в сенях лихо
из-под лавки
шепот крика
осень входит
всё проходит
вроде

19-20.09.2001
Пуща Водица

 

Tags:

неочікувано для себе самої знайшла у папці "Переклади" :)

оригінал - Толік Волік

дыра в кармане
в ней пропадают money
дыра в кармане
пойду пожалуюсь маме
дыра в кармане
можна чесать яйца
дыра в кармане
в ней пропадают пальцы

дыра в кармане
что-то значит по Фрейду
дыра в кармане
можно засунуть флейту
дыра в кармане
буду с дырой ходить
ее зашить - себе изменить

дыра в кармане
так угодно богу
выпал пакаван?
туда ему и дорога
дыра в кармане
мне важнее травы
я ее сделал сам!
а что сделали вы?

Переклад - я
дірка в кишеніCollapse )

Tags:

відчувши як круто займатись йогою на природі і після недавної вакуленецької вранішньої йоги (получилась воне не зовсім вранішня, бо ми до того проїхали 15 км вєліком), таки підбили яну вийти хоча б із залу надвір. вибрали місце за 23-ю школою, де хоч і не дуже рівно, але покошена трава і дуже пахне сіном.
канєшно, це було шото) во-первих, тут же нізвідкись узялась огромна кагала дітей, які постійно шниряли туда-сюда, говорили між собою і вопше багато шуміли) деякі дітки дуже старались і робили всі вправи, які показувала яна (тут явно видно шо дітям хочеться займатись чимось цікавим, а не тупо тусіть по двору школи)
потім внезапно з кущів вийшло двоє мужиків з газєтками і моментально всілись поруч і почали робити з нами вправи. тоже дуже старались і даже получалось койшо. тут же були їхні діти, а потім ще прийшли їхні жони і почали все фоткати на телефон, потім були ще якісь люди, це все був такий нескончаємий двіж. врешті, яна всіх їх ушатала, діти почали хотіти їсти-пити-спати і ближче до 9 вечора вся толпа россосалась, і лишились тікі "свої". і тоді ми робили шавасану (позу трупа). звичайно, були і комарі, і мурахи, і павуки (в якийсь момент мені здалось шо навколо мене обвито кокон), але загалом дуже круто - коли лягаєш на спину і бачиш небо, і якраз поруч увімкнувся ліхтар і красиво підсвічував дерева. набагато приємніше, ніж в залі, хоч в залі є музика.
наступне заняття вирішили проводити там же, мужики з газєтками обіщали тоже прийти :))) Лайто, ти тоже приходь!

Кіт у чоботях

Originally posted by silverandglass at Кіт у чоботях
Це мої поля і мої сади.
Це мої фортеці у далині.
Мої пасовиська біля води,
і мої рибини на мілині.
При дорозі яблуні і айва,
зеленіє хміль, зріє виноград –
все моє: трава, у траві мишва,
а над нею мат польових бригад.
Мій Чумацький шлях, і в могилах прах,
сорок сім чудес, всі АЕС і ГЕС,
дим вогнів в лісах і кадил в церквах,
і туман увесь із озер і плес.
Це мої комбайни і трактори,
І заводів дим, й лихоманка жнив.
Сутінки зійдуть на мої двори,
і мої жінки заведуть там спів.
Це мої кордони і наркота,
це мої наливки і самогон,
це мої сини в теплих животах
достигають в мріях про закордон.
Мої божевільні від дня до дня
восхваляють Господове ім’я.
Це моя країна. І вся херня
в цій країні також лише моя.
То ж чого ти хочеш, безжальний світ?
Що ж мене висмоктуєш у журбі?
Я і певний брід, і смачний обід,
і жінок, і рибу віддав тобі.
Розтисни кулак, напрямок чи знак
поміняй на все неземне й земне -
де ховаєш ту, котра просто так,
без мого усього прийме мене.

снова поєзд

після краснокутська посиділа три дня в хаті і знов погнала в подоріж (на львів). ну як посиділа. побігала. бо кажна подорож = міліон хатніх справ нероблених, якісь дрібні і великі діла по роботі (хоча вроді їздиш у вихідні).
так я про шо - а шо фоточок виклала пачку на фб.
а львів шо - львів як львів))))) цей раз відрізнявся хіба тим, шо ми всі три дні курили. скрізь. у львові в цьому плані тебе стримує тіки внутрішнє бажання "бути європейцьом" і тіпа вести себе прилічно. не матюкатися. не бухати в парку на лавкі і не курить в общественних місцях гандж. ну, але як вже ж получається. хоча ж да, стараєшся, видавлююєш з себе ватніка по каплі.
їхали у львів вчотирьох, а верталась я уже сама, так получилось, сложна схєма логістіки від Кошлатого зайця
в потязі назад напроти на боковушках їхали двоє заробітчан. такі типові дядеки із західної, шо хуй проссиш шо вони балакають, ну ви знаєте. вранці вони замовили по каві. і такі балакають:
- по цигаркі?
- нутода, пішле покурем як білі люде.
беруть галіму розчинну каву і йдуть. чисто така замальовка без моралі в кінці. як у стукала ггггггггггг

Tags:

оце ж вернулись з велоподорожі по харківщині - були в кількох маєтках, майже не попадали під дощі (хоча їх прогнозували на кожен день нашого путішествія), ми якимось чином оминали їх або опинялись під час доща в укритіях.

да, дуже мене вштирила йога в лісі, коли Кобі під час шавасани ("поза трупа") пронікновенним голосом каже: "уявіть, шо ви знаходитесь в лісі, а не в залі. співають пташки (пташки: віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох). шумлять дерева (дерева: шшшшшшш), проїжджає машина (машина: дриииинннн)"
а кромі цього, вітер приятно лоскоче п'ятки, в обличчя лізуть високі трави і пряно пахнуть щойно назбирані суниці. красота. хайлі рекомендед

а от комікс як я впала з тарзанки в озеро (вода тьопла, класна). хоч покупалась у водойомі раз за подорож і голову помила заодно :)))
Originally posted by kobieta_mon at Краснокутська велоподорож
Повернулися вночі з велоподорожі. Планів на цей тиждень міліон і хз, як все встигнути, але хочеться, шоб не вийшло так, як з Чернігівською. Хо написати і показати фотки.

Це такий типу анонс )
Було дуже кльово, як завжди. Пригоди, красоти, друзяшки, розмови-розмови-розмови. Мені здається, в цих подорожах я найбільше люблю слухати, шо всі розказують.

Йожилися більше, ніж завжди
DSC03989

Тіряли контроль при бажанні бути балєріною
2

донецьке бикоко

про цю виставку якраз є хороше інтерв'ю з Олександром Ройтбурдом і Оксаною Баршиновою:

Межигорье – это не какой-то остров, не резервация, не нечто закрытое, отделенное от общества. Межигорье – это важный, очень показательный социальный феномен, который нужно анализировать, это такое зеркало общества. На самом деле Межигорье везде. Если мы взглянем на нашу современную архитектуру, застройку Киева или скульптуры, тот же монумент Незалежности на Майдане и прочее – это все вещи одного порядка, это такая же безвкусица, такой же китч.

Originally posted by mikusia_m at Зірка на ім’я "Янукович"
У Національному музеї українського мистецтва триває виставка добра, нажитого Януковичем.
Блукаючи залами, відчувається, що дух золотого унітазу незримо витає під стелею. Золотий унітаз — це чудова концепція, це з тих речей, які треба було вигадати, тому що тільки з його допомогою можна описати незбагненне, сказати несказанне, осягнути неосяжне.
Цілий табун коней у стилі того, з яким обіймався Мягков у фільмі “Службовий роман”. Зграя орлів на зразок тих, які стояли колись у серванті кожної радянської бабусі. На стіні висить шкура безвинно замученого крокодила. Опудала тварин, але тут же опудало Януковича, мамо рідна, в цьому опудалі був якийсь прихований зміст?
Безцінні ікони, стародруки, історична зброя. Одна з ікон закрита натуральними такими віконницями. Кажуть, якщо її відкрити, вона почне співати. Це вже концепт і витвір мистецтва чи усе ще якісь досі незвідані глибини несмаку?
Різноманітні портрети Януковича, часом дуже погані, часом на межі шаржу — у нього, виявляється, була якась самоіронія чи він просто не помітив? Документ у рамочці каже нам, що десь на небі світить зірка на ім’я “Янукович”.
Сервізи. Їх стільки, що в музеї знайшлося місце лише для одного предмету з кожного. Якась нереальна колона з кришталю. Вази, які більше схожі на урни для праху, хоча хто гарантує, що це не урна з прахом якогось ворога.
Музей міг би проводити інтелектуальну гру - “Вгадай ціну”. Неймовірне видовище — де іще можна побачити звалені в одну купу відвертий кіч і безцінні музейні експонати.

Ми всі, здається, трохи з’їхали з глузду, бо як так може бути, що в одному з найкращих музеїв демонструють відвертий треш, і люди шикуються в чергу, щоб цей треш побачити.
Що вони там шукають? Вони приходять "чисто поржать" із експонатів і відчути свою зверхність, освіченість. Жахнутися, на що ж пішли наші гроші. Відчути щастя, що на світі є так багато дорогих, зате абсолютно непотрібних речей.
Нічого страшного. Зима була шоковою терапією, тепер настав час грязетерапії. У самому процесі мало естетичного, зате це корисно — висміювати, ненавидіти, зневажати диктатора. Одного бракувало на цій виставці — таблички під кожним експонатом, яка би нагадувала, що “Народ має того правителя, на якого заслуговує”. У рамках виховної роботи перед виборами.

П.С. На другому поверсі музею є хороша виставка чорно-білих фотографій з Латвії, про революцію початку 90-х. До цих залів чомусь доходить приблизно одна десята всіх відвідувачів, які прийшли подивитися на скарби Межигір’я.
Трішки фотографій звідти, бо на першому поверсі фотографувати рука не піднялась.




Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.
Частина 4.

Прощальну вечерю накрили за урочистим дерев'яним круглим столом. Шось добре їли, закусювали яблучком закарпатський і близько 12-ї заснули. а о 4 ранку, сто гарпунів їм в сраку, на насіжені свої місця прийшли рибалки і начали РИБАЛИТЬ, та так, шо всі в намьоті попрокидались і тут же стали боятись шо пиздять вєліки (вопше, це страшний сон любого велосипедиста - шо крадуть вєлік, від такого сну можна вмерти заживо). а коли лежиш в палатці і поруч хтось ходе, то кажеця шо ходять по голові, і це дуже неприятне чуство. і якби ж рибалки були нормальні і мовчазні, якими були лише деякі з них, так нєд же - імено в 4 ранку прийшли малолітні петеушники з бабами (ну хто ходе на рибалку з бабами? тіки петеушники) і з цього моменту дуже громко обсуждали шо нада давать підсаку і О БЛЯ ДИВИ ШО В МЕНЕ КЛЮЄ.

а саме місце стоянки було красиве і облаштоване двома столами з лавками і мангалом (плюс ми попередньо трохи прибрали сміття)

дємбєльский акорд і додому!)Collapse )
Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.

Ранок накрив бодуном (літр бєхєровки таки дався взанки). Випили кави (в велопоходах чото абажаю вранішню заварну каву, вдома її п'ю вкрай рідко), поснідали чим бог послав, а Лєна умудрилась наступити на банку з-під шпротів ("хочеш, ми всі обмажемся тим маслом, шоб воняло одінаково від усіх?")

піднімаємось до палацу через старий парк, чуствується ухоженность місцевості - всякий феншуй типу сучасної гівняної бруківочки, лавки, клумби всі діла.

весь цей плодово-ягодний палацо-парковий комплекс є єдиним в Україні, шо зберігся в цілості і сохранності. і сам цей факт це чудо з чудес. могли сто раз розібрати на свинарники або влаштували внутрі туберкульозний диспансер чи якесь ПТУ

много красотиCollapse )

May. 26th, 2014

якось пропустила свого часу альбом ЧеЧе "Ні пари з вуст", а він жеж прекрасний. слухаю другий день без остановки.
ось можна скачать: http://www.ex.ua/1120991
пісня для dobrutskiy
Частина 1.
Частина 2.

Прокинулись рано від пекучого сонця, годині в півдев'ятій. ненавиджу прокидатись у сауні, але це єдиний спосіб в поході встати хоча б чуточку рано, а не в 10, як я люблю.
болото, біля ми вчора надвечір стали, виявилось не таким і кепським, так шо дехто навіть скупався (там був  підхід до води)

села, села, люди, людиCollapse )

Частина 1.

Оскільки місце ночівлі ми бачили тільки при світлі ліхтариків, то вранці було цікаво оглянути місцину стоянки, бо вона виявилась доволі цікавою. У затінку плакучих верб не відчувалось сонця, тому можна було повалятись і встати о девятій. До речі, вперше побачила плакучі верби, точніше, шо вони реально плачуть - це коли на тебе періодично капає вода. спочатку дивно, потім звикаєш))

багато красивих будиночківCollapse )

Маршрут подорожі: Полтава - (потяг+електричка) - Ніжин - Крути - Батурин - Конотоп - Качанівка - дендропарк Тростянець - Сокиринці - Прилуки - (електричка+потяг) - Полтава (детальніше тут). Пересадки між потягами були в Гребінці.
Кілометраж: 311 км.
Дати: 29 квітня - 4 травня.
Учасники: 6 (класична компанія: я, kobieta_mon, kilov, 2х mo1ochay і Нікіта без жж:)

Прекрасний прохолодний весняний вечір. Зустріч на полтавському вокзалі, традиційні стрьоми про те, де зупиниться наш вагон, чи вспінем закинутись, обоже-в-чехол-не-влазе-вєлік-шо-дєлать, давайте вип'єм. Ай, абажаю як починається подорож)))

це довгий шлях до того моменту як ми напоролись на сигнальну розтяжкуCollapse )

насищеность

сьодні іграєм на контрасті
сначала марш фанатів за єдність - лужоні глотки, неполіткоректні кричалки, голі торси, петарди і фаєра, гімн України, "Буде Україна вільна, буде ненька самостійна, гей, москалів на ножі, на ножі"
потім концерт Піккардійської терції в "Листопаді" - ніжні гармонійні голоси, лірика, "пливе кача". в залі много таких женщин-женщин з причосками, всьо дуже прилічно, бархатні крісла, тьотки з гардероба.
дальше біжим на другий тайм фіналу кубка україни на стадіоні - сємки, мужики в шапках з рогами, одночасно у символіці і динамо і шахтаря, пиво і п'яні розпливші вболівальники, перекличка фан-секторів "киев - донецк", ну і 2:1, ви в курсі.
їду вчора на вєліку і бачу як чувак пересікає перехрестя сінна-фрунзе-кагамлика на вєліку, но без рук! при цьом він в одне вухо балакає по телефону, а в інше слухає музику!
я отетеріла від такої наглості настільки, шо у мене чуть мобілка з рук не випала, але вспіла сфоткати його
на світлофорі порівнялись, і я забалакала до нього нащот того, шо може це а літл біт денджероус? на шо чувак сказав шо да, мабуть, але йому подобається

к.н.б. и к.в.д.

к.н.б.  и  к.в.д.
 
март в селе
соседи навеселе
            пауки
            в обуви
приезжай
на прошлого года урожай
            я уже
            распробовал
 
захвати
журналов старых по пути
            если есть –
            с порно
мы по ним
глазами сонными пробежим
            расклеим
            в уборной
 
            старцы
            предвещают лето
            полным ягод и куниц
            пальцы
            понимая это
            лезут вон
            из рукавиц
            сами
            просятся без страха
            взять участие
            в игре –
            камень
            ножницы
            бумага
            и колодец
            во дворе
 
март в селе
трещинами по стене
            запахом
            извести
приезжай
поможешь починить сарай
            только заранее
            извести
 
захвати
соли и спичек
коробки три
            хлеба
            и масла
викиликс
не напишет про наш твин пикс
            здесь всегда
            всё ясно
 
воры
сваливают с дач
от хозяев и ментов
скоро
так или иначе
ты приедешь, я готов:
здесь есть все четыре блага,
все, что надобно тебе –
камень,
ножницы,
бумага
и колодец
во дворе
 
10.03.2012, Гавронцы
27.03.2012, Киев, Нивки
Толик Волик

Tags:

Про пузатиков

Кривуля тут много пише про епідемію бєрєманості її подружок, а тут мені попадається прекраснєйша Мама Маріна, яка, кромє того, шо блєстяще співає пєсню "Номєрок блатной, трі сімьорачкі", ще й отлічно ізлагає про пузатіков, пупи і прочі беремані радості :))
пробачте за сумбурность мислі — це весна так діє

Originally posted by gardemirina at Про пузатиков
Быть беременной в нашей стране - то еще испытание. Куча анализов, бесконечный сбор каких-то документов. Интересно, так везде?

У Джоли трое родных детей. Я представляю, как она за неделю записывается на прием в женскую консультацию. Бред Питт перед работой подвозит ее к поликлинике, побежал в регистратуру, там спрашивают: «Кому талон?», он - «Жене», ему - «Вы не расписаны», он объясняет, что жена гражданская, туда-сюда, те упираются, мол, где документы, короче, еле дали талон. Она сидит в очереди, ей дают направление сдать анализ кала на яйцеглист и общий мочи. Еще ее все жалеют, что он не женится на ней, говорят «Правильно, рожай, привыкнет, кровь родная - не водица, глядишь детками привяжешь к себе». Джоли смущается, говорит «Нам и так хорошо», а сама нет-нет да и попрекнет Бреда: «Что у нас все не как у людей».

У Виктории Бэкхем четверо детей. Она заполняет анкету при постановке на учет, ее спрашивают: «Какая беременность?», она - «Четвертая». И акушерка смотрит на нее так неодобрительно, мол, куда ты их лупишь. «Возраст?», - «37» - отвечает Вики. Акушерка кривится, качает головой «Старородящая... Вам бы еще консультацию генетика получить и сдать тест на толерантность к глюкозе.» И Виктория послушно потопала на 4-й этаж к эндокринологу.

У Спирс два сына. Наверняка, из-за малого перерыва между беременностями ее оправляли в группу риска и приписывали двойные дозы витаминов. И, наверное, долго не ставили на учет, т.к. Бритни хотела наблюдаться в другой поликлинике, не по прописке, и Федерлайн бегал в собес за справкой о составе семьи. Врач: «Бритни, у вас лишний вес, ешьте чаще, порции меньше. И сдайте, пожалуйста, сколько можете, в фонд женской консультации».

Недавно стала мамой и Кейт Миддлтон. Гинеколог провел с ней беседу: «Советую партнерские роды, это очень модно. Ну и всякие другие показания, подумайте, посовещайтесь у мужем». Дома у Кейт и Уильяма произошел серьезный разговор, все-таки принц решился рожать с женой. «ФИО мужа?». «Уильям Артур Филипп Луи». «Угу...» - (записали). «К следующему приему принесите его флюорографию, сделать можно в любой будний день кроме понедельника, среды и пятницы на втором этаже, при себе иметь 7 гривен на пленку».

Мужайтесь, беременные, мужайтесь.
200-річчю Тараса Григоровича присвячується. Друга робота.
[Київ, Інтернаціональна площа]

Садок вишневий коло хати (Загальна)

Садок вишневий коло хати (Дорога)

Детальне зображення, можна усе роздивитися (3,2МБ)Collapse )

Або перегляньте цей же файл на issuu.com

Садок вишневий коло хати (Підпис)

Перша робота з серії до ювілею Тараса Григоровича Шевченка.

Є

партизан и полицай / AV

порция первых ран
партизан

выборы подлеца
полицай

практика лесных тайн
партизан

неспаленной хатой палится
полицай

обожгло пол лица
полицан

если любишь – стреляй
партизай

здесь будет город-club
Назитрап

drug-n-roll & non-stop
йацилоп

классный музон, пацан
Party Zan

давай еще раз слабай
Poly Zay

23.03.2013
AV

Tags:

Сьогодні об 20.00 оголошується Всеукраїнська хвилина мовчання по загиблим Героям України, просимо всіх в цей час запалити свічки і стоячи вшанувати Героїв України.

post

Originally posted by lembitkoroedov at post
Originally posted by arfelio at post
Я думаю, что сейчас та ситуация, когда все вокруг в адовом шоке от происходящего.

Прежде всего, в шоке ребята из ЕС. Они изображали из себя охуенных дипломатов, снизошедших до общения с бескультурным варваром-вождем страны третьего мира, оцепеневшим в ожидании подачки в виде Соглашения об ассоциации, которое наверняка позволяло ему приобрести пиздатый статус "великого евроинтегратора" в своей банановой республике и выиграть выборы 2015-го года. С высоты своего дипломатического полета они упустили тот ключевой момент, когда варвар внезапно наебал их, сделав для 46 миллионов своих рабов выбор в пользу орковского Мордора, а не эльфийского Валинора. Из-за адовейшей бюрократии и непонимания украинских реалий они позволили изначально мирной ситуации вылиться в чуть ли не гражданскую войну. Им, на самом деле, нахуй не нужен здесь жесткий замес с толпами беженцев, терактами, танками и прочими радостями - они приложат все усилия, чтобы не допустить этого, даже если для этого придется оставить у власти глупого варвара-вождя. Но проблема в том, что вождь, походу, совсем сошел с ума. Теперь придется не только отвечать на крайне сложные вопросы европейских телезрителей вроде "а схуяли там часть протестующих с нашими флагами носят националистическую атрибутику? а если они мирные, то какого хера они коктейли молотова бросают в копов?" и "а че, они так сильно хотят к нам в ЕС? а мы че внатуре примем 46 миллионов этих варваров к нам?", но и убеждать, что ситуация под контролем, и что терактов на 5 украинских АЭС никто не допустит. В общем Старушка Европа в шоке, она такого не видела со времен Югославии. Особенно в шоке еврокомиссар Фюле и Кэтрин Эштон - их дипломатическая карьера под угрозой, т.к. эффективность их работы крайне низка: будучи представителем ЕС в Украине, достигнуть перехода абсолютно мирного митинга в фазу лютого пиздеца смог бы и араб-иммигрант из пригорода Марселя.

Лидеры оппозиции тоже в шоке. Они хотели воспользоваться энергией Майдана чтобы удовлетворить личные политические амбиции - а раскочегарилось все так, что мама не горюй! Они политиканы, а не полевые командиры - они толком не знают, что со всем этим движем делать. У них безумно сложная задача: с одной стороны, им нужно изображать пламенных революционеров, чтобы на баррикадах пиздюлей не выписали и со сцены нафиг не скинули, и, с другой стороны, им нужно усердно плакаться в жилетку Западу, чтобы те уверовали в сугубо мирную природу протеста, сочли их не главарями незаконных бандформирований, а легитимными лидерами мирного протеста, и потом назначили их тут главными когда все закончится. Пока что справляются плохо: то "куля в лоб", то "мы договорились о перемирии". В то, что они как-то контролируют протест, уже, походу, не верят и они сами.

Да и сам Янукович тоже в шоке! Ведь все так удачно складывалось: поднялся из низов к вершине, стал одним из королей Донбасса, пережил провальный 2004-й год и потом всех нагнул, обеспечил всю Семью и, как венец успеха, построил себе охуительное поместье и заебашил там Золотой Унитаз. Пацан пришел к тотальному успеху! Более того, в 2015-м его ожидало сразу несколько вариантов для победы на выборах, а там, глядишь, можно было бы и перенять опыт Путина и Лукашенко в плане бесконечного правления. Но вот жадность фраера таки сгубила: осенняя авантюра с ассоциацией с ЕС обернулась катастрофой. Было несколько возможностей все замять, но Батя совершал неверные шаги, постоянно слушая своих "ястребов", и теперь ситуация крайне паскудная. Что ему теперь делать - ваще неясно. После 18-го февраля ситуацию уже назад в состояние "я плохой президент, но досижу до выборов 2015 года" не вернешь, силами Беркута всех не разгонишь, а Путина он уже порядочно заебал своей жадностью и тупизной, и помощь от него чревата потерей власти и активов. Остается шанс на создание Республики Донбасс со столицей в Енакиево, и нужно будет незамедлительно съебать туда на вертолете из Киева, когда тут станет слишком жарко. Но вдруг не получится ее создать? И, к тому же, как можно бросить свой Золотой Унитаз на правом берегу? Непонятно... А если бежать из страны, то куда? Кому он нужен без влияния и активов? Никому... А что, если повесят?!

В шоке и "ястребы". Ребятки искренне думали, что стоит только тут побряцать слегонца щитами, так сразу все разбегутся. Потому что, понимаешь, все "реальные пацаны", "четкие ребята, что-то решающие", "уважаемые люди со связями" давно известны и вроде как поддерживают "ястребов", а все эти айтишники, фермеры и студенты - это все "лохи полные". А "лох - это судьба"! Пригнали беркут, ВВ, ГАИ, СБУ, титушек, криминалитет, просто зазомбированных идиотов - начали ими штурм. Раз начали...Нихуя. Второй раз начали...Нихуя. Третий раз начали... Нихуя! Не расходятся, гады!!! Даже наоборот - бьешь их, валишь их, а их наоборот все больше и они все сильнее. Руки начинают дрожать после того, как видишь весело горящий БТР, ранее внушавший абсолютную уверенность в своих силах. Батя, конечно, своих не сдаст: но что теперь делать-то, епт? Использовать армию? Но с ними не работали, не задобряли в отличие от ментов и прокуроров - вдруг изменят?

Рядовые беркутята в еще большем шоке. Бойцы известной ОПГ "Беркут", которые по совместительству подрабатывают милицией, столкнулись с невиданной хуйней: в борьбе с ними объединились бизнесмены, которых они доили последние годы, и футбольные ультрас, с которыми они постоянно дрались на стадионах. Вначале все было прикольно: поучаствовать в движе в центре Киева, будучи полностью защищенным похуярить дубинкой безоружных людей, а потом получить медальки с деньгами и вернуться восвояси. Но оно все как-то неебически затянулось. Те, кто глупее (а их большинство), сейчас злы как черты на всех, не понимают почему еще Янык не отдал приказ всех разогнать (и перестрелять к ебеням самых активных) и считают, что Янык - тряпка. Те, кто поумнее (а их меньшинство), отчетливо понимают, как опасен разгон. Во-первых тупо не факт, что это все удастся, зато факт, что потери будут большими - а умирать за Золотой Унитаз не хочется. Во-вторых, даже если разогнать всех, то ведь завтра будут поодиночке мочить беркутовцев в подъездах, поскольку есть база данных с их именами и адресами. А, в отличие от регионалов, съебаться заграницу они не успеют, и всю прелесть народного гнева познают именно они. Им сейчас отчаянно хочется, чтобы Янык вернул все обратно, как было, но вероятность этого падает с каждым днем.

Кремль тоже в шоке. Они вели свою тонкую КГБшную игру, поддерживая донецких бандитов, потихоньку наращивая влияние в Украине и скупая ключевые активы. Не спеша планировали аннексию половины Украины в формате "добровольного присоединения", развивая тут настоящую пятую колонну, а не ситуативную в виде донецкой Банды. Но тут этот долбоеб сначала заебал своими маневрами по вымогательству денег за вступление в ТС, а потом неумело заигрался и устроил какой-то совсем ненужный сейчас трэш. По-хорошему надо танки вводить в Донбасс и Крым, пока не поздно, да вот Олимпиаду нельзя портить, и вообще нихуя не готово - тут не маленькая Грузия, красиво и быстро все сделать без подготовки не получится, а если сделать не красиво, то можно получить как минимум проблемы с визами в Куршавель, а как максимум Третью Мировую. Пропаганда Кремля смотрит на то, как прямо сейчас на Майдане куется современная украинская нация, и плачет кровавыми слезами - хуй теперь всем этим людям объяснишь, что они "малороссы", что их язык придумали искусственно и что они какого-то хуя должны вернуться в лоно Империи и отстегивать Москве дань. Но даже это все хуйня по сравнению с тем, что простой русский мужик, привыкший за долгие годы к рабской покорности и к тому, что"ничего изменить нельзя", сейчас задумчиво смотрит на экран телевизора и видит, как вооруженный до зубов Беркут уже третий месяц не может ничего поделать с кучкой таких ранее всегда забавных и нелепых хохлов. Мысли в голову ему приходят нехорошие, и
это очень беспокоит Кремль. Белорусский же мужик на ступень выше в развитии: он уже отошел от экрана к окну, и в не меньшей задумчивости смотрит уже на входные двери ближайшего РОВД, где из него не так давно выбивали взятку.

И США с Британией в шоке. Им-то похуй на самом деле на страдания местных аборигенов, главное чтобы Россия не смогла тут усилиться, а Янукович как раз в последнее время составлял приятное впечатление диктатора, который и не ложится полностью под этих ужасных русских, и в то же время с ним можно договориться о бизнесе. В частности, о сланцевом газе и прочих ресурсных ништяках. И тут завертелось! Коктейли молотова, БТРы, катапульты, вся хуйня. Януковича походу могут скинуть - а кто блядь будет обязательства соблюдать, договоренности? Правый Сектор, да? А с кем теперь разговоры о бизнесе вести? С козаком Данилюком, да? А вдруг русские ломанутся и усилятся - разве такое можно допустить?

Китай, у которого здесь тоже свои интересы в Крыму, не столько в шоке, сколько в недоумении: почему местный варвар все никак не разгонит своих противников? В самом Китае в 1989 году была такая же хрень на площади Тяньаньмень, но они без лишних сантиментов расстреляли сотни безоружных студентов, и все быстро закончилось. Запад, конечно, немного побурчал, но потом стал активно сотрудничать в экономическом плане. Китайцам неясно, почему диктатор не может поступить самым очевидным образом, но в целом им похуй: все это очень далеко, в восточноевропейские разборки они пока всерьез не вникают. И вообще на носу дела посерьезнее: партия поставила задачу выиграть абсолютно все медали на Олимпиаде-2016 и водрузить красный китайский флаг на Марсе, не до украинцев сейчас.

Активное небезразличное население Киева в шоке уже несколько месяцев. Непрерывно в шоке. Шок с каждым днем все нарастал, но с какого-то момента его полностью заменил энтузиазм действия. Лучше привозить лекарства в Михайловский монастырь и хуярить омельченковскую плитку на Майдане, чем смотреть ужасы на Громадском и переживать у экрана.

Пассивное безразличное население Киева пока еще пьет пивко на лавочке, лайкает фоточки вконтактике, смотрит Сваты-6 и топчет пельмешки. Оно еще не понимает, что происходит. Вот если негласное ЧП (в том числе ограничение на въезд в город), устроенное Яныком, продлится пару дней и в городе станет не хватать хавки - вот тогда оно окажется в таком шоке, которого еще не знало в своей жизни.

Я думаю, что не в шоке сегодня только тот козак, которого я сегодня днем встретил на Майдане. У него длинный чуб, шаровары и нашивки на камуфляже с текстом вроде "Військо Запорізьке". Он с улыбкой уверенно шел на передовую к Беркуту, держа в одной руке щит с надписью "Слава Україні!", а в другой какую-то устрашающего вида палку. Он весело напевал какую-то песню, и во мне возникла уверенность, что этого человека не тревожат вопросы "как я доберусь сегодня домой?", "не случится ли со мной чего-нибудь?" и "что с нами со всеми потом будет?".

Он в своей тарелке. Ему похуй.
https://www.facebook.com/andrey.tymofeiuk/posts/555281194579737
нагадую (для тих хто не знав, забув, протупив етс) шо використані батарейки не можна викидати зі звичайним сміттям, бо вони вбивають йожиків, унічтожають проліски та милих дощових червяків, а также загрязняють карму на много перерождєній впирьод.

шо же дєлать з батарейками, а также акумуляторами (в т.ч. мобільними і другими), спитаєте ви? отдайте їх мені при зустрічі - отвічу я вам! потомушо в приміщенні, де розташований мій робочий офіс, ми ще у серпні поставили контейнер для збору відпрацьованих елементів живлення (всю процедуру отримання такого спеціального огроменного контейнера я описала на нашому старому сайті - да, сайт ужасний но у нас скоро буде новий красівий!). я вкину батарейки туди, а потом їх перешлють у львів на завод Аргентум, де їх утилізують.

ітак, відпрацьовані батарейки в Полтаві можна здати (а тут список таких місць по україні, росії і білорусі):
- ПОБФ "Громадське здоров'я" (вул. Половка, 66-Б, 1 поверх)
- Ресторан "Кіото-бар" (вул. Фрунзе, 8);
- Магазин TopRope.com.ua (вул.Шевченка 44, к. 17).

вічна пам'ять

black out

Originally posted by izdryk_y at black out
black out


ті що влаштовані так як усе влаштовано
ті що залежні лише від своїх узалежнень
ті що шукають землю свою обітовану
ті що замкнулись у власній невидимій вежі –
всі одне одним ми небезпечно травмовані
всі ми такі неуважні і необережні..

кожен же чує лиш те що спроможний чути
кожен же бачить лиш те що уміє бачити
кожен по-своєму звихнутий і шизанутий
кожному можна простити хоч щось і пробачити –
всім нам однаково порожньо й боляче бути
всім нам незатишно й тісно чомусь одначе..

тільки насправді нічого такого немає
тільки насправді нікого не видно й не треба
тільки пуста порожнеча холодна безкрая
кінчений сон ні про що неіснуючої амеби
і нас із тобою нема – я майже це знаю
тільки не знаю що маю робити з любов'ю до тебе
я больше не воспринимаю
людей как равных мне существ
настолько суки превосходят
они меня по всем статьям

Profile

jalynchenja
нушозадурацкоєімяЯлина
Полтавський музичний портал

Latest Month

May 2016
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Page Summary

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars